Робота з дисками. Архівація даних.

Диски мають одну чи кілька магнітних поверхонь, на яких може записуватися інформація вздовж концентричних кіл — доріжок, по­ділених на сектори.

1

Сектор — це мінімальна одиниця читання і запису даних на диску. Розмір сектора вказує, скільки байтів може бути записано в сектор. Ємність диску залежить від кількості доріжок на диску, кількості сек­торів на доріжці і розміру сектора. Нові диски перед використанням необхідно відформатувати. Форматування — процес розмітки диска на сектори і доріжки засобами ОС.

Форматування

2

Всі файли на диску зберігаються у вигляді ланцюжків кластерів. Кластер — група логічно послідовних секторів на диску. На кожному диску є таблиця розміщення файлів (File Allokation Table, FАТ), яка являє собою список кластерів диску, за якими ОС знаходить усі час­тини необхідного файлу. Для надійності на диску знаходяться дві однакові таблиці.

1. ДІАГНОСТИКА ДИСКУ

Кожний файл, який записується на диск, займає кілька кластерів, причому частина пам’яті останнього кластера не використовується.

Послідовність кластерів, які займає конкретний файл, не є непе­рервною: в загальному випадку — це сукупність розкиданих на диску груп кластерів, що з’єднані між собою спеціальними посиланнями, розміщеними у FАТ-таблиці. Така організація файлів забезпечує мак­симальну гнучкість системи. Наприклад, якщо ви коректуєте файл і збільшуєте його розмір так, що файлу знадобиться новий кластер, системі не потрібно переписувати файл заново на вільне місце: дос­татньо знайти на лиску вільний (невикористаний) кластер, записати в нього нову інформацію і зв’язати його з попереднім кластером. І навпаки, якщо розмір файлу при модифікації зменшується, то части­на його кластерів відмічається як вільна і може бути використана для запису на них іншого файлу.

Коли ви починаєте роботу з чистим магнітним диском, то засоба­ми ОС файли на нього записуються послідовно. Але при інтенсивних маніпуляціях з файлами (при модифікації, знищенні старих і запису нових файлів різної довжини) зростає рівень фрагментації диску; файл, що логічно сприймається як єдине ціле, фізично розщеплений на багато ланок, які розташовані в кластерах на різних місцях диску. Це призводить до таких негативних наслідків:

1)  зростає ймовірність руйнування цілісності файлу;

2)стає майже неможливим відновлення випадково знищеного файлу;

3)  зменшується продуктивність комп’ютера: при читанні (запису) файлу значний час витрачається на дискретне переміщення головки дисководу, що зчитує інформацію з однієї ділянки диску на іншу;

4)прискорюється зношування механізму дисковода.

Час від часу потрібно проводити діагностику диску і усувати вияв­лені ушкодження. Програма SkanDisk дозволяє перевіряти жорсткий або гнучкий диск на правильність логічної організації файлової сис­теми та знаходити фізичні дефекти поверхні диску; виправляти по­милки.

2. ДЕФРАГМЕНТАЦІЯ ДИСКУ

Чим щільніша заповнюваність диску і чим частіше на диску ство­рюється знищенням файлів вільний простір, тим вищий рівень фраг­ментації цього диску.

Дефрагментація — це процес впорядкування розміщення файлів на диску. Дефрагментація виконує переміщення файлів у нові ділян­ки диску. Фрагментовані файли збираються з частин і перезаписуються в нове місце у вигляді послідовності. Програми, які виконують дефрагментацію, називаються дефрагментаторами.

3. ПРАВИЛА ЗАПИСУ ТА ЗЧИТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ З ДИСКЕТ:

1)  перш ніж записувати інформацію на гнучкий диск, його треба відкрити для запису;

2)  запис та зчитування інформації на гнучкий диск відбувається так само як і на жорсткий диск стандартними засобами ОС;

3)  під час звертання ОС до дискети не можна дискету виймати з дисководу;

4)після закінчення роботи з дискетою її потрібно вийняти з дис­ководу.

4. ВІДНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ НА ДИСКУ

Під час вилучення файла з каталогу вилучаються відомості про нього (витирається перший символ імені), а ланцюжок кластерів у FАT-таблиці помічається як вільний. При цьому сама інформація в секторах не знищується. Це дає можливість відновити відомості в каталозі й у FАТ і завдяки цьому відновити вилучений файл.

Створення архіву

Збереження інформації є одним із найважливіших  інформаційних процесів, явіть собі, що банк утратив інформацію про рахунки клієнтів, авіакомпанія інформацію про продані квитки, ви – записник з телефонними номерами друзів знайомих, школа – класний журнал тощо. Усе це призведе до великих проблем. Інформація зберігається на різних носіях. Але будь-які з них не гарантують реженість інформації. Інформація може бути зруйнована внаслідок фізичного псування носія, пошкодження його покриття або просто випадково. Тому найважливішу інформацію копіюють і з цих копій створюють архіви, щоб була можливість звернутися до них у разі необхідності. Архіви створюються з паперових документів, так і з документів, що зберігаються в електронному вигляді на комп’ютері.

Для того щоб копії електронних документів займали в архіві менше місця або щоб їх зручніше і швидше можна було передати електронною поштою, їх обсяг зменшують за певними алгоритмами за допомогою спеціальних програм. При цьому утворюються архівні файли, які містять у стиснутому вигляді вибрані папки і файли. Програми, призначені для створення і роботи з архівними файлами, називаються архіваторами.

У залежності від алгоритму, за яким здійснюється архівація даних, розрізняють такі формати архівів: ZІР, АRJ, САВ, LZН, RАR та інші. Найчастіше, особливо в мережі Інтернет, використовують архіви формату ZІР. Не менш популярними є архіви формату RАR.
Розглянемо роботу програми WinRar, яка використовує високоефективні алгоритми стиснення даних. Вона повністю підтримує роботу з архівами формату RАR та ZІР і дозволяє виконувати основні операції з архівами деяких інших форматів.

Щоб створити новий архів, слід:
1. Запустити програму WinRar.
2. Відкрити потрібну папку і виділити об’єкти, які необхідно помістити до архіву.
3. Виконати команду Додати файли до архіву меню Команди. У результаті відкривається діалогове вікно Ім’я архіву та параметри.
4. Увести в поле Архів ім’я майбутнього архівного файлу. Якщо для розміщення в архіві обрано один об’єкт, то програма автоматично пропонує створювати архів з іменем цього об’єкта у поточній папці. Якщо ж для розміщення в архіві обрано кілька об’єктів, то програма автоматично пропонує створювати архів у поточній папці з іменем цієї папки. Можна ввести інше ім’я архіву, а також за допомогою кнопки Перегляд змінити диск і папку для розміщення цього архіву.
5. Установити за допомогою перемикача один з форматів архіву (RAR або ZІР). У залежності від вибраного формату архіву програма автоматично додає до введеного імені архіву відповідне розширення імені.
6. Вибрати метод стиснення в меню поля Метод стиснення. Можна обрати один із шести методів стиснення: від методу без стиснення до методу, що забезпечує максимальне стиснення. При максимальному стисненні розмір архівного файлу буде найменшим, але час архівації буде найбільшим.
7. Вибрати в меню поля Режим оновлення Додати та затінити файли.
8. Вибрати кнопку ОК.

Операції над архівами

Над архівом та його об’єктами можна виконувати такі операції-, перегляд, видалення, додавання, заміна, оновлення, видобування та розархівування.

Для перегляду вмісту існуючого архіву потрібно:
1. Запустити програму WinRar.
2. Відкрити потрібну папку і виділити потрібний архів.
3. Виконати команду Переглянути файл меню Команди або встановити на імені архіву вказівник і двічі клацнути ліву кнопку миші.

Для видалення об’єктів з існуючого архіву слід:
1. Запустити програму WinRar.
2. Відкрити потрібний архів для перегляду.
3. Виділити об’єкти для видалення.
4. Виконати команду Видалити файли меню

До вже існуючих архівів можна додавати нові папки і файли, а також замінювати або оновлювати вже існуючі. Для цього необхідно:
1. Запустити програму WinRar.
2. Відкрити потрібну папку і виділити об’єкти, які додаються до архіву.
3. Виконати команду Додати файли до архіву меню Команди.
4. У полі Архів вікна Ім’я архіву та пара метри встановити ім’я існуючого архіву.
5. Вибрати в меню поля Режим оновлення :
• Додати та замінити файли – якщо потрібно до архіву додати файли, яких у ньому немає, і замінити файли, які вже є в архіві.
• Додати та оновити файли – якщо потрібно до архіву додати файли, яких у ньому немає, і замінити файли, які вже є в архіві, але більш ранні за датою останнього редагування, тобто оновити файли.
• Оновити лише файли, що існують – якщо потрібно лише оновити ті файли, які вже існують в архіві.
6. Вибрати кнопку ОК.
Якщо файли знаходяться в архіві, то використовувати їх не можна. Потрібно їх спочатку видобути з архіву, тобто розархівувати.

Для видобування файлів і папок з архіву слід:
1. Запустити програму WinRar
2. Виділити потрібний архів, якщо необхідно видобути з нього всі папки і файли, або переглянути цей архів і виділити ті об’єкти, які потрібно розархівувати.
3. Виконати команду Видобути файли до зазначеної папки меню Команди.
4. Вибрати у вікні Шлях для видобування та параметри папку, куди будуть поміщені розархівовані папки і файли (можна навіть указати шлях до неіснуючої папки; у такому разі ця папка буде створена).
5. Установити один із режимів оновлення і перезапису файлів, якщо вони вже існують у вказаній папці.
6. Вибрати кнопку ОК.

Багатотомні та SFХ-архіви
Якщо архівувати великі за обсягом дані, то й архіви можуть мати великий обсяг. Такий архів може не вміститися, наприклад, на один компакт-диск, його незручно пересилати електронною поштою.
У  таких  випадках  для  зручності  створюють  так  звані  багатотомні . При цьому архів утворюється не як один файл, а як кілька файлів (томів) указаного розміру. Розмір томів у байтах можна встановити в полі Розбити на томи, байти, вибираючи його зі списку або вводячи безпосередньо в поле.
Усі томи матимуть указаний розмір, лише останній том може бути меншим. Томи архіву матимуть вибране ім’я архіву, до якого перед розширенням імені автоматично додається раrt1, раrt2 і так далі.

Для розархівації багатотомного архіву потрібно виконувати відповідні операції з першою частиною архіву, усе інше відбуватиметься автоматично.

Якщо ви створили архів і маєте намір передати його іншому користувачеві, але не впевнені, що в нього на комп’ютері встановлено відповідну програму для розархівації, то можна створити так званий SFХ-архів (англ. -самовидобування). До таких архівів додаються засоби розархівації, тому вони дещо більші за розміром.
SFХ-архіви ще називають архівами, що саморозгортаються.
Для створення SFХ-архіву слід у вікні Ім’я архіву та параметри встановити позначку прапорця Створити SFХ-архів. Архіви, що саморозгортаються, автоматично одержують розширення імені ехе. Для його розархівування достатньо встановити на ім’я архіву вказівник і двічі клацнути ліву кнопку миші.
Програма WinRar при встановленні на комп’ютері інтегрується в операційну систему, і тому основні команди роботи з архівами доступні з контекстного меню файлів і папок. Тобто можна у вікні Провідника виділити об’єкти для архівації, відкрити контекстне меню виділеної групи об’єктів і виконувати відповідні команди.

Вибір команди Добавити в архів або Добавити в архів і відправити по е-таіі відкриває вікно встановлення режимів архівації програми WinRar. Вибір інших двох команд – Добавити в архів “Untitled-2.rаr” або Добавити в архів ” Untitled -2.rаr” і відправити по е-mail призводить до створення архіву із запропонованим іменем (у нашому прикладі – ” Untitled -2.rаr”).
Відповідно контекстне меню файлу-архіву містить команди видобування файлів, які дозволяють відкривати вікно встановлення режимів видобування файлів і папок програми WinRar (Видобути файли), виконувати видобування файлів і папок у поточну папку (Видобути в поточну папку) або в папку із запропонованим іменем (Видобути в Untitled-2).