Комп’ютерні мережі
«Коли двоє людей мають по одному яблуку і обміняються ними, то в них залишиться по одному яблуку; якщо двоє людей мають по одній ідеї й обміняються ними, то в кожного буде по дві ідеї.»
Бернард Шоу
Завдання1.
Завдання 2. Розглянути види комп’ютерних мереж.
1. Провідникові, без провідникові. Що відомо про швидкість роботи кожної?
2. Однорангові (режим «Клієнт-клієнт»), багато рангові (режим «Клієнт-Сервер»).
3. Топологія поєднання: лінійна, зірка, дерево, коло;
4. Відстань між ПК:
Локальні – поєднують ПК в межах одного підприємства. Локальні мережі – однорангові.
Регіональні – поєднують ПК в межах житлового масиву, населеному пункті. В Павлограді відомі Старнет, Мультінет, НетПлюс. В регіональній мережі існує виділений ПК (Адміністратор). Він може контролювати клієнтів, їх трафік.
Глобальна – поєднує ПК різних країн та континентів.
Завдання 3. Перегляньте основні терміни, що приведені в тексті. Випишіть їх визначення.
Характеристика мережі Internet
Дослівний переклад слова Інтернет – над мережа, тобто, мережа мереж. Отже, Інтернет об’єднує не тільки мільйони персональних комп’ютерів, але й велику кількість локальних і регіональних мереж.
ПК, з якого черпають інформацію, називають сервером, а який отримує інформацію – клієнтом. Клієнт-серверний принцип організації – найважливіший принцип Internet.
Зв’язок між ПК здійснюється традиційними телефонними лініями, спеціальними кабелями або бездротовими каналами (радіоканали, супутниковий зв’язок, WAP-технології мобільного зв’язку).
Послуга доступу до інформації в Internet є платною, щоб її отримати треба зареєструватись у місцевого адміністратора Internet – провайдера.
Провайдер – це організація, яка забезпечує зв’язок ПК з Internet. Один з комп’ютерів провайдера називають DSN-сервером. Деякі послуги провайдерів надають оператори мобільного зв’язку і кабельного телебачення.
Існують два головні способи під’єднання до Internet: виділена лінія для постійного і швидкісного зв’язку і додзвін для сеансового доступу.
Основним технічним засобом під’єднання ПК до Internet є модем. Модем перетворює телефонні сигнали в комп’ютерні і навпаки.
Сукупність програмного забезпечення, правил і принципів, згідно з якими функціонує мережа чи служба, називають мережевим протоколом. Головним є протокол TCP/IP, він підтримує пересилання інформації окремими порціями (по 5Кбайт), які називають пакетами. Пакети можуть можуть досягати пункту призначення різними шляхами, на стороні клієнта вони об’єднуються.
Основою протоколу TCP/IP є стандартизована адреса ПК, яку називають ІР‑адресою. Вона складається з 4-х чисел – байтів ( кожне від 0 до 255). Адресами клієнтів відає DSN-сервер провайдера. Наприклад, 192.206.30.45 – адреса сервера Національного університету «Львівська політехніка».
Для користувача працювати з числовим зображенням IP-адреси незручно, тому йому пропонується більш проста логічна система доменних імен DNS (Domain Name System) – послідовність текстових імен, сполучених крапками, наприклад, microsoft.com, rambler.ru, itl.net.ua, lviv.ua і т.д.
Домен – група вузлів, об’єднаних за деякою ознакою (наприклад, вузли навчальних закладів, вузли якої-небудь країни, вузли однієї організації і т. д.). Система доменів має ієрархічну деревоподібну структуру, тобто кожний домен проміжного рівня містить групу інших доменів. Кореневий домен є умовним, на верхньому рівні можуть бути розташовані початкові (територіальні) домени різних країн. Ім’я вузла (машини) становить нижній рівень доменного імені та позначається крайнім лівим доменом .
Наведемо доменні імена деяких країн та організацій: us- США, au- Австралія, fr- Франція, са- Канада, jp- Японія, ru- Росія, uа- Україна, de- Німеччина, com- комерційні організація, edu – навчальні заклади, gov – урядові установи, net – постачальники мережних послуг, org – неприбуткові організації. Слід зазначити, що IP та DNS – різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп’ютера. Для переведення доменних імен у IP-адресу служить сервіс DNS.
Вихід в мережу Internet здійснюють програми – браузери. Найбільш популярні – Opera, Internet Explorer.
Основні служби Internet:
♦ Служба пересилання файлів (FTP, TelNet, тощо);
♦ Всесвітня інформаційна павутина – www;
♦ Електронна пошта – e-mail;
♦ Служба підтримки груп новин та тематичних конференцій;
♦ Служби спілкування – IRC-чати, ICQ-бліц-листування, форуми.
Завдання 4. Засвоїти та законспектувати матеріал:
Електронна пошта
E-mail є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-якими абонентами мережі Internet. Електронна пошта є найдешевшим і доступним Internet-сервісом в Україні.
Переваги електронної пошти такі:
♦ Доставка майже миттєво;
♦ Гарантії доставки немає, але ймовірність висока;
♦ Вартість транспортування не залежить від відстані;
♦ не витрачається час на шлях до поштової скриньки або поштамту;
♦ дуже просто використовувати цитати, відповідаючи на повідомлення;
Електронна пошта призначена для обміну повідомленнями між користувачами (абонентами) за допомогою мережі. Для цього можна скористатись програмою: PEGASUS MAIL, MS OUTLOOK, OUTLOOK EXPRESS, The Bat тощо.
Функціонування цих програм базується на поштових стандартах, які забезпечують поштові протоколи:
♦ SMTR (Simple Main Transfer Protocol) – для надсилання повідомлень;
♦ POP3 (Post Office Protocol) – \ для отримання повідомлень.
♦ IMAP (Internet Mail Aссess Protocol) /
Кореспонденція нагромаджується в поштових скриньках і тимчасово зберігається там. То ж по суті поштова скринька – це дискова пам’ять на сервері, виділена для певного абонента. Відкрити поштову скриньку можна з будь-якого ПК в мережі. Поштова скринька захищена паролем, то ж відкрити її і прочитати кореспонденцію може тільки її власник або довірена особа. Надіслати повідомлення можна за певною електронною адресою, зо закріплена за поштовою скринькою.
Існує ще прийом роботи з e-mail. Зайшовши на сайт будь-якого поштового сервера, ви побачите вікно для визначення адреси поштової скриньки для відкриття. Поряд з цим вікном присутня кнопка Реєстрація або Створення поштової скриньки.
Щоб стати користувачем електронної пошти, треба зареєструватись на одному з поштових серверів (ukr.net, mail.ru, …). При цьому на сервері (вінчестер) для клієнта буде виділене місце (поштова скринька), тут буде зберігатись кореспонденція клієнта. Зайшовши на сайт поштового сервера, визначте процедуру Реєстрація або Створення поштової скриньки. При реєстрації користувач визначає назву своєї скриньки, пароль та певні особисті дані:
♦ Адреса власної електронної скриньки складається з імені Вашої скриньки та адреси поштового сервера: MyName@Server. Server – адреса сервера до адреси добавиться автоматично, а MyName – це конструкція, яку Ви будуєте власноруч. Читайте на сайті рекомендації, що до правил створення цієї конструкції.
♦ Пароль – конструкція, яку будуєте Ви. Тільки Ви можете відкрити свою скриньку, вказуючи не тільки її адресу, але і пароль.
♦ Уважно заповнюйте всі поля, які приведені на сайті. Вони стануть вам в нагоді, якщо ви забудете пароль. Програма задасть вам питання, що стосуються вашої персони. Ці дані ви визначаєте при реєстрації.
Щоб відкрити поштову скриньку, зайдіть на сайт поштового сервера та вкажіть Ваш логін та пароль. Закінчивши роботу з e-mail, не забувайте закрити електронну скриньку, особливо якщо працюєте не з власним ПК. В таких випадках користувач, що завантажує сайт поштового сервера, отримає Вашу поштову скриньку відкритою для доступу.
Створивши поштову скриньку, поштовий сервер відкриває для користувача сайт, на якому є інструменти для роботи з e-mail. Як правило верхній рядок надає вам можливість визначити поточну процедуру: створити, вилучити, надіслати, зберегти, надрукувати, тощо.
В лівій частині розташовані папки з кореспонденцією: Вхідні, Відправлено, Чернетки, тощо. Клацнувши по папці отримуємо в робочій області відповідний перелік повідомлень. В переліку визначається тема, від кого, дата та час повідомлення та ін. Клацнувши в переліку на назву рядка, отримаємо в робочій області зміст повідомлення.
Опишемо процес створення та відправлення повідомлення:Визначити команду Створити;
♦ Заповнити поля Кому, Тема, Копії;
♦ Ввести текст листа;
♦ Прикріпити до листа файл;
♦ Визначити команду Відправити.
Лист буде мандрувати мережею, доки не досягне певного поштового сервера.
При листуванні треба дотримуватись певних правил, який називають етикетом листування:
♦ Листи треба готувати заздалегідь, можна використати текстові редактори;
♦ Лист повинен бути коректним, коротким, а додаткову інформацію (текст, графіку, музику) містити в окремому файлі – додатку.
♦ Отримані листи можна зберігати у власній папці;
♦ Оскільки поширені різні поштові системи, то актуальною є задача кодування повідомлень. Побачивши замість тексту ієрогліфи, потрібно підібрати іншу кодову сторінку командою Вигляд – Кодування…
♦ У листі можна використовувати умовні позначки, відомі в усьому світі:
: – ) – усмішка; :-\ — невпевненість;
: – ( – незадоволення; :-< — здивування:
: – () – захоплення; 
– підморгування;
: – Х – мовчанка; (:-* — поцілунок;
@>–> – троянда; :-{ — особа з вусами;
:-о – о, ні! …—… — SOS.